Володимир Гнатович Заболотний, ім’я якого занесено в золоті сторінки історії української архітектури, залишається однією з найяскравіших фігур в архітектурному мистецтві XX століття. Його життєвий шлях і творча спадщина є втіленням не лише його особистої пристрасті та майстерності, а й відображенням епохи, в якій він творив. Народившись у маленькому селі Карань (нині частина міста Переяслав Київської області), Володимир Заболотний став видатним українським архітектором, чиї роботи залишили незабутній вплив на вигляд українських міст.
Ця стаття пропонує зануритися в дивовижний світ творчості Володимира Гнатовича Заболотного, досліджуючи його ранні роки, формуючі впливи його оточення, ключові моменти професійної кар’єри, а також його внесок у розвиток і трансформацію архітектури України XX століття. Ми заглибимося в аналіз його стилю, підходу до проєктування та особливостей його найвизначніших проєктів, які продовжують надихати нові покоління відомих архітекторів України.
Ранні роки та натхнення
Архітектор Володимир Заболотний, народжений 13 серпня 1898 року в сільській місцевості, був оточений природою та народним мистецтвом з самого дитинства. Вихований у сім’ї майстра-ювеліра з виготовлення церковного начиння, він рано виявив свої художні таланти. У дитинстві Заболотний цікавився мистецтвом: оформлював аматорські вистави, грав на скрипці, займався ліпленням і малюванням, що заклало основу для його майбутньої кар’єри як архітектора з Переяслава.
"Архітектура – це застигла музика. У кожній лінії будівлі має бути гармонія, подібна до музичної композиції. Я прагнув у своїх проєктах створювати таку гармонію, щоб люди, перебуваючи в цих будівлях, відчували себе частиною чогось прекрасного і величного," — говорив Володимир Заболотний своїм учням.
Формування архітектора: освіта та впливи
У 1921 році Володимир Гнатович Заболотний вступив до Українського архітектурного інституту в Києві, де здобув ґрунтовну архітектурну освіту під керівництвом відомих архітекторів того часу, зокрема Павла Альошина. Уже в студентські роки він активно брав участь в архітектурних конкурсах, отримуючи визнання за свої інноваційні проєкти.
У 1928 році Заболотний успішно захистив дипломний проєкт профілакторію «Кинь-Грусть» на 500 місць, виконаний у дусі конструктивізму – архітектурного напряму, який у той період активно розвивався в радянській архітектурі. Цей проєкт продемонстрував його талант поєднувати функціональність з естетикою, що стало характерною рисою всієї творчості Володимира Заболотного.
Творчий шлях і професійний розвиток
Після закінчення інституту Заболотний архітектор залишився викладачем і розпочав самостійну професійну діяльність. Він брав участь у розробці генеральних планів таких міст, як Черкаси, Кременчук, Комінтернівськ і Дніпродзержинськ, вносячи значний внесок у розвиток міської інфраструктури. У 1934 році розробив генеральний план і проєкт детального планування адміністративного центру міста Кривий Ріг.
Серед реалізованих проєктів українського архітектора Заболотного того періоду вирізняються Палац культури металургійного заводу в Дніпродзержинську та будівля Облспоживспілки у Вінниці. Ці споруди демонструють еволюцію його архітектурного стилю від конструктивізму до більш монументальних форм, характерних для архітектури періоду сталінізму.
| Період | Основні проєкти | Архітектурний стиль | Значення в спадщині |
|---|---|---|---|
| 1928-1934 | Профілакторій «Кинь-Грусть», планування міст Черкаси, Кременчук | Конструктивізм | Формування індивідуального підходу до архітектури |
| 1934-1939 | Палац культури в Дніпродзержинську, будівля Облспоживспілки у Вінниці | Перехід до монументалізму | Розвиток оригінального стилевого синтезу |
| 1936-1939 | Будівля Верховної Ради УРСР | Неокласицизм з елементами українського стилю | Вершина творчості, символ державності |
| 1945-1956 | Наукові роботи, редакторська діяльність | Дослідження національних традицій | Внесок у теорію архітектури та освіту |
Вищевказана таблиця демонструє еволюцію творчого шляху Володимира Заболотного від ранніх експериментів із конструктивізмом до зрілих робіт у стилі неокласицизму в Україні. Кожен період його діяльності характеризується пошуком нових форм вираження національної ідентичності в архітектурі.
Будівля Верховної Ради: вершина творчості
Найвизначнішим твором Володимира Гнатовича Заболотного є будівля Верховної Ради України в Києві (раніше Верховна Рада УРСР), побудована в 1936–1939 роках. Розташована на Печерську, поруч із Маріїнським палацом, ця споруда стала найважливішою історичною будівлею Києва та символом української державності.
Будівлю Верховної Ради архітектор спроєктував у стилі неокласицизму з елементами українського стилю в архітектурі. Трьохповерхова споруда прикрашена величною колонадою та великим скляним куполом, який забезпечує природне освітлення сесійної зали. За цей проєкт у 1940 році Заболотний був удостоєний Сталінської премії першого ступеня, що підтверджує найвищий рівень його майстерності серед відомих архітекторів СРСР.
"У будівлі Верховної Ради я прагнув втілити ідею демократичного простору, де світло проникає зверху через купол, символізуючи відкритість і прозорість. Національні мотиви в декорі нагадують про культурні корені нашого народу, а монументальність форм виражає силу і стабільність держави," — пояснював Заболотний концепцію свого головного творіння.
Наукова та педагогічна діяльність
У повоєнні роки Володимир Заболотний активно займався науковою та педагогічною діяльністю. У 1945–1956 роках він був першим президентом Академії архітектури УРСР, відігравши значну роль у вивченні та популяризації архітектурної спадщини України. Під його редакцією були видані фундаментальні праці з історії українського мистецтва та архітектури.
Як викладач Київського художнього та Київського інженерно-будівельного інститутів, Заболотний виховав ціле покоління київських архітекторів, передаючи їм не лише технічні знання, а й свою пристрасть до національних традицій в архітектурі. Його методика викладання ґрунтувалася на глибокому вивченні історичних стилів у поєднанні з сучасними будівельними технологіями. Вплив Заболотного на формування архітектурної школи можна порівняти з впливом інших впливових архітекторів, які визначили розвиток не лише зодчества, а й дизайну інтер’єру.
Випадок із життя: Порятунок історичних креслень
У 1941 році, коли почалася Велика Вітчизняна війна і Києву загрожувала окупація, Володимир Гнатович Заболотний ухвалив рішення врятувати найцінніші архітектурні креслення та обміри історичних будівель України. Ризикуючи власним життям, він організував евакуацію архівів Академії архітектури до Уфи. Протягом трьох днів і ночей він особисто пакував матеріали, ретельно маркуючи кожну папку. Завдяки його самовідданості були збережені безцінні документи з архітектури українського бароко XVII-XVIII століть, обміри Софійського собору та Києво-Печерської лаври. Після повернення до Києва в 1944 році Заболотний одразу ініціював роботу з документування та оцінки руйнувань архітектурних пам’яток, заклавши основу для їхньої подальшої реставрації.
Спадщина та пам’ять
Володимир Гнатович Заболотний залишив після себе багату архітектурну спадщину, яка сьогодні становить важливу частину культурної спадщини України. Його роботи поєднують функціональність і естетичну виразність, відображаючи глибоке розуміння національних традицій в архітектурі та прагнення до інновацій. Створені ним будівлі є пам’ятками архітектури, що охороняються державою.
Ім’я Володимира Заболотного носить Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека України, а в Переяславі діє меморіальний музей Заболотного, де зберігаються його проєкти, малюнки та особисті речі. Це місце стало центром вивчення та популяризації творчості Володимира Заболотного для нових поколінь архітекторів і дослідників.
"Справжня архітектура – це не просто мистецтво будувати споруди, а мистецтво створювати простори, у яких люди живуть, працюють і відчувають зв’язок з історією свого народу. Сучасна архітектура має відображати дух свого часу, але при цьому зберігати повагу до традицій минулого," — ці слова Володимира Заболотного стали девізом для багатьох українських архітекторів.
Біографія Володимира Заболотного та аналіз його творчого шляху дозволяють нам краще зрозуміти еволюцію архітектури України XX століття, у якій поєднувалися елементи модернізму та класицизму. Його підхід до збереження національних традицій в архітектурі та використання місцевих матеріалів передбачив сучасні тенденції застосування біоматеріалів в архітектурному плануванні, де екологічність і культурна ідентичність стають ключовими принципами. Володимир Заболотний по праву вважається одним із стовпів української архітектури XX століття, чия спадщина продовжує надихати і сьогодні.
