У цій статті розглянемо результати досліджень в'яжучих речовин, призначених для створення автоклавного газобетону. Основною проблемою при використанні в'яжучих на основі портландцементу є їх значна усадка. З'ясувалося, що додавання негашеного вапна та колоїдного гіпсу сприяє утворенню міцного цементного каменю з ефектом розширення. Було визначено найкращий склад добавок з допомогою методів математичного планування. Оптимальні умови для мінімізації усадки неавтоклавного газобетону досягаються за високої вологості. До складу цементного каменю входять гідратні фази, такі як етрингіт, портландит та гідросилікати.
Застосування пористого бетону у будівництві
Комірчасті бетони широко використовуються в сучасному будівництві як матеріал, що має теплоізоляційні та конструктивні властивості, і придатний для зведення будівель різного призначення. Крім автоклавного способу виробництва, набирають популярності технології отримання неавтоклавних піно-і газобетонів. Ці технології економічно вигідні, особливо в умовах обмежених та дорогих енергоресурсів.
Проблематика усадки та шляхи її вирішення
Однією з головних проблем пористого бетону є усадка міжпорових матеріалів, що знижує тріщиностійкість виробів та призводить до появи тріщин та погіршення зчеплення штукатурних покриттів. При виробництві пінобетонів основною проблемою усадки є висока витрата води та низький ступінь кристалізації первинних продуктів гідратації. Використання наповнювачів лише частково вирішує проблему усадки, не усуваючи згортання цементного гелю. Існує кілька способів вирішення цієї проблеми: використання неавтоклавного газобетону, одержуваного віброударним способом, застосування цементу, що розширюється, і введення мікродисперсного наповнювача і волокнистого компонента.
Останні дослідження та публікації в галузі будівельних матеріалів показують, що основною проблемою усадкових деформацій є тріщиноутворення. Проте сучасні розробки дедалі більше сприяють мінімізації цього негативного чинника.