Витоки та передумови створення
Німецький "Веркбунд" — це союз, що поєднує мистецтво та промисловість, заснований у Німеччині в 1907 році. До цього творчого альянсу долучилися художники, архітектори, підприємці та соціологи. Основною метою цього об’єднання було подолання розриву між проєктами митців і продукцією промислового виробництва.
"Веркбунд став першою організацією, яка системно підійшла до питання інтеграції мистецтва та масового виробництва" — Петер Беренс, один із засновників руху.
Занепад архітектури та декоративно-прикладного мистецтва середини XIX століття до 90-х років перетворився на масштабну кризу всієї сфери промислового виробництва. Німеччина стала епіцентром відродження ремісництва, архітектури та промисловості завдяки швидкому технічному прогресу.
Філософія та принципи
На відміну від Вільяма Морріса, "Веркбунд" не лише не відкидав технології з мистецької сфери, але й бачив свою місію в об’єднанні митців та промисловців, вважаючи це єдиним способом протистояти низькопробній масовій продукції. Перехід до новаторських форм, що відповідали духу часу, з нетерпінням очікували не лише художники й будівельники, але й широка громадськість.
Основні принципи Веркбунду:
- Єдність мистецтва та технології
- Стандартизація як шлях до якості
- Функціональність як основа естетики
- Доступність якісного дизайну для мас
Ці принципи заклали фундамент сучасного промислового дизайну і залишаються актуальними для виробників та дизайнерів у всьому світі.
Створення та розвиток
7 жовтня 1907 року в Мюнхені відбулися історичні збори, на яких було оголошено про створення Німецького "Веркбунду" (Deutscher Werkbund). Союз був заснований комітетом, що складався з дванадцяти митців (архітекторів і фахівців декоративно-прикладного мистецтва) та дванадцяти підприємств, які виробляли художні вироби.
"Якість — це не розкіш, а необхідність для промислового виробництва" — Герман Мутезіус, ідеолог Веркбунду.
Кельнська виставка 1914 року
"Веркбунд" організував у 1914 році масштабну експозицію в Кельні. Вона була розташована за містом і займала велику площу. Відвідувачам були представлені різні павільйони, які слугували як місцями демонстрації експонатів, так і самими експонатами, а також архітектурні ансамблі. Серед найвизначніших експонатів були:
- Скляний павільйон Бруно Таута
- Зразковий завод Вальтера Гропіуса
- Театр Генрі ван де Вельде
Ці новаторські споруди продемонстрували світові можливості поєднання промислових технологій із художніми принципами, ставши зразками для майбутніх поколінь архітекторів.
Післявоєнний період і спадщина
Після конфлікту розгромлена Німеччина опинилася в критичній економічній ситуації. Це неминуче вплинуло на статус "Веркбунду". У 1919 році Вальтер Гропіус об’єднав Великогерцогську академію образотворчих мистецтв у Веймарі та Великогерцогську школу декоративних ремесел в Єдину державну школу Баугауз — інститут архітектури, образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, який продовжив розвивати ідеї Веркбунду в нових умовах.
Цей інститут мав величезний вплив на подальший розвиток мистецтва в Європі. "Веркбунд" значно вплинув на весь подальший прогрес архітектури. У 1933 році "Веркбунд" був розпущений націонал-соціалістами, але його ідеї продовжували жити в роботах його послідовників.
Вплив на сучасний дизайн
Принципи, закладені Веркбундом, залишаються актуальними в сучасному промисловому дизайні:
- Функціональність як основа естетики
- Важливість якості в масовому виробництві
- Інтеграція мистецтва та технології
Ці фундаментальні принципи Веркбунду лягли в основу сучасного промислового дизайну і продовжують визначати напрям розвитку предметного середовища в XXI столітті. Сьогодні ідеї єдності функціональності та естетики втілюються в сучасних будівельних технологіях, де інноваційні матеріали та методи будівництва створюють не лише практичні, але й візуально привабливі архітектурні рішення.
