Індо-сарацинський стиль, або індо-сарацинізм, є унікальним архітектурним напрямом, що сформувався в середині 19 століття в Британській Індії. Цей еклектичний стиль поєднує в собі елементи індійської та мусульманської архітектури і вплинув на розвиток архітектури як в Індії, так і за її межами. Ця стаття докладно розглядає історію виникнення індо-сарацинського стилю, його відмінні риси, найбільш відомі архітектурні пам'ятки, а також внесок цього напрямку у світову архітектуру.
Історія виникнення стилю
Зародження індо-сарацинського стилю нерозривно пов'язане із колоніальною політикою Британської імперії в Індії. Після придушення повстання сипаїв у 1857 році англійці активно використовували архітектуру для зміцнення своєї влади у регіоні. Вони прагнули продемонструвати повагу до місцевої культури, взявши озброєння традиції індійського зодчества.
Так у 1860-1870-х роках з'явився індо-сарацинізм, який набув найбільшого поширення у 1880-1920-х роках. Британські архітектори, які працювали в Індії, синтезували мотиви індуїстської та мусульманської архітектури з готикою, романським стилем та неокласицизмом. Цей еклектичний підхід породив унікальний імперський архітектурний стиль.
Особливості індо-сарацинського стилю
Індо-сарацинська архітектура характеризується рядом відмінних рис. Це насамперед численні стрілчасті арки, бані, мінарети, що імітують форми мусульманських культових споруд. Також є різьблені декоративні елементи, характерні для індуїстського зодчества - пальметти, гірлянди, арабески.
Будинки найчастіше зводилися з червоної цеглини в поєднанні з білим мармуром, що використовувався для колон, облицювання, балюстрад. В інтер'єрах були багаті інкрустації, мозаїки, ліпнина, різьблення по дереву. Високі арочні отвори, шпилі, бані створювали ефект стрімкості вгору.
Таким чином, індо-сарацинський стиль є гармонійним поєднанням архітектурних традицій Індії та ісламу із західними впливами.
Архітектурні споруди у цьому стилі
Яскравим втіленням індо-сарацинізму стали численні громадські будинки, зведені у містах Британської Індії. Серед них можна виділити вокзал Вікторія у Бомбеї, Музей принца Уельського та Центральний вокзал у Мадрасі, будівлі університетів Бомбея, Мадраса та Агри, Меморіал королеви Вікторії у Калькутті.
Однією з найграндіозніших споруд у цьому стилі є комплекс Вищого суду в Калькутті, зведений у 1872-1892 роках за проектом архітектора Уолтера Гранвілла. Його монументальні форми, розмаїття куполів, арок, колон є найяскравішим прикладом симбіозу індійських, ісламських та готичних мотивів.
Вплив на наступні архітектурні стилі
Індо-сарацинський стиль зробив величезний вплив на розвиток колоніальної архітектури в Азії та Африці. Його елементи простежуються у будинках Сінгапуру, Малайзії, Індонезії, В'єтнаму. У Європі набув поширення подібний неомавританський стиль, що увібрав декоративні мотиви індо-сарацинізму.
Загалом цей архітектурний напрямок став яскравим прикладом культурного синтезу традицій Сходу та Заходу. Сьогодні пам'ятники індо-сарацинської архітектури продовжують викликати захоплення витонченістю форм, багатством візерунків та орнаментів.
Індо-сарацинський стиль у житлових будинках
Хоча спочатку індо-сарацинський стиль застосовувався в громадських та адміністративних спорудах, згодом він набув поширення і в житловій архітектурі.
Для багатих індійців та представників британської еліти будувалися особняки, що увібрали типові елементи цього напряму – арки, колони, ліпнину, різьблення по каменю. Яскравий приклад - Чатрапаті-Шиваджі-Махарадж-Музей у Мумбаї, спочатку задуманий як житлова резиденція.
Окрім Індії, індо-сарацинські особняки з'явилися в Сінгапурі, Малайзії, Шрі-Ланці. Вони відрізнялися екзотичним східним виглядом, але були оснащені за останнім словом західної техніки.
Пізніше відродження стилю та його сучасне використання
У другій половині XX століття відбулося відродження інтересу до індо-сарацинізму. Елементи цього стилю стали використовуватися при будівництві готелів, торгових та розважальних центрів у прагненні підкреслити їхній східний колорит.
Яскраві приклади – готель Тадж-Вест-Енд у Мумбаї, готель Істін на озері Пічола у раджастханському місті Удайпур, торговий центр Оберой у Гургаоні.
Так індо-сарацинський стиль набув другого дихання в сучасній архітектурі Індії. Його популярність пояснюється інтересом до історичної спадщини країни, що зберігається, і прагненням підкреслити національну ідентичність у глобалізованому світі.