Стиль рококо займає особливе місце історія європейської архітектури XVIII століття. Цей вишуканий та мальовничий стиль виник у Франції як розвиток пізнього бароко та панував в інтер'єрах палаців та особняків аристократії в епоху Регентства та правління Людовіка XV. У цій статті ми докладно розглянемо історію, основні риси та шедеври архітектури рококо.
Історія виникнення стилю рококо
Стиль рококо зародився у Франції на початку XVIII століття і досяг розквіту у 1730-1750-ті роки. Його формування відбувалося під впливом естетики та уподобань вищого суспільства того часу. Аристократія в епоху Регентства та правління Людовіка XV захоплювалася витонченими розвагами, галантністю та чуттєвістю. Ця атмосфера знайшла відображення в зигзагоподібних лініях, асиметричних формах та різноманітності декору стилю рококо. Він протиставляв легкість і витонченість попередньому бароко з його пишністю та парадністю. Рококо стверджувало інтимний, камерний характер інтер'єрів доби.
Основні риси архітектури рококо
Головними особливостями рококо в архітектурі стали декоративність, асиметрія, достаток пластичних прикрас та орнаментів. Характерні плавні, закруглені лінії та контури, вигадливі волюти, раковини, розетки. Композиція інтер'єрів підкорялася не суворим архітектурним прийомам, а вільному, мальовничому підходу. Приміщення заповнювалися асиметрично розміщеними меблями, нішами, скульптурами. Переважали пастельні тони – ніжно-блакитний, салатний, рожевий, бежевий.
Характерні елементи та деталі
Для рококо типові овальні або круглі ніші, колони, рясна ліпнина на стінах і стелях. Повсюдно використовувалися дзеркала, що надають інтер'єру ілюзорності. Скульптурні елементи втілювали пасторальні мотиви – квіти, раковини, жіночі постаті, янголят. Меблі прикрашалися інкрустацією, бронзою, позолотою. Загалом переважав декоративний стиль.
Відомі архітектори та споруди у стилі рококо
Ключовими архітекторами у Франції, які працювали у стилі рококо, були Жюльєн-Давід Леруа та Жермен Боффран. Вони створили інтер'єри багатьох королівських резиденцій, зокрема Версаля.
Шедевром Леруа вважається оздоблення Спальні Короля у Версалі з великою кількістю золоченої ліпнини, вигнутих ліній, дзеркал. А Боффран розробив інтер'єр знаменитого Овального кабінету.
Інші відомі споруди рококо у Франції – Готель Субіз та Готель де Субіз у Парижі, резиденція єпископа у Шалон-сюр-Марні, Замок Бельвю під Парижем. Ці будівлі відрізнялися витонченістю, асиметричним плануванням, великою кількістю ліпнини та дзеркал.
Розповсюдження стилю за межами Франції
Крім Франції, рококо набуло поширення в Німеччині, Австрії, Італії. У Німеччині яскравим прикладом служить Пильницький замок у Дрездені з асиметричним плануванням та великою кількістю орнаментів.
В Італії рококо виявилося в оформленні римських церков та палаців, таких як палац Карапеза, вілла Альбані. Їх характерні ліпні прикраси, вигнуті лінії, скульптури.
Таким чином, рококо поширилося багатьма європейськими країнами, але найбільшого розквіту досягло у Франції.
Захід сонця стилю
З середини XVIII століття класицизм поступово витісняє рококо. Цей стиль критикують за надмірну декоративність та відхід від античних канонів.
Висновок
Насамкінець можна сказати, що архітектура рококо відобразила витончений смак французької аристократії XVIII століття. Цей стиль надав інтер'єрам чарівності пасторальної елегантності.