Калінгійська архітектура - унікальне явище історія світового зодчества. Цей архітектурний стиль склався в Калінгському царстві, що розташовувалося на території сучасної Індії в період із III століття до н. до III століття н.е.
Історичний контекст Калінгійська архітектура тісно пов'язана з історією та культурою стародавньої Індії. Калінгське царство, засноване в III столітті до н.е., досягло розквіту за царя Ашока в III-II століттях до н.е. Це був період економічного та культурного піднесення, активних торговельних зв'язків із сусідніми країнами. Ашока допомагав розвитку мистецтва та архітектури.
Особливості калінгійської архітектури
Головною відмінністю калінгійського зодчества було поєднання традицій індійського храмового будівництва з новими прийомами, запозиченими у елліністичної архітектури.
Характерні елементи калінгійського стилю:
- Ступінчасті піраміди замість традиційних для Індії башт-шикхар.
- Портики, колонади, антаблементи на зразок грецьких храмів.
- Скульптурний декор із зображенням людей та тварин (що було новаторством для індії).
Яскравою пам'яткою калінгійської архітектури є Велика ступа в Санчі – найбільша культова споруда Індії того періоду. Вона являє собою напівсферичну купольну споруду на масивній підставі, увінчану кам'яним навершям.
Іншим шедевром калінгійського зодчества вважається скельний храм Каїласанатха, висічений у прямовисній скелі. Його фасад оформлений колонами та статуями на кшталт елліністичних храмів. В інтер'єрах збережено традиції індійської культової архітектури.
Значення калінгійської архітектури
Калінгійська архітектура зіграла воістину революційну роль розвитку давньоіндійського зодчества, вплинув наступні епохи.
По-перше, вона стала унікальним синтезом індійських будівельних традицій та нових прийомів елліністичної архітектури. У калінгійських спорудах органічно поєднувалися елементи індійського храмового зодчества (культова спрямованість, символіка) та досягнення грецьких архітекторів (ордерна система, скульптурний декор, просторова композиція).
По-друге, саме завдяки цьому синтезу калінгійці виробили принципово нові архітектурні форми - ступінчасті пірамідальні храми, скельні монолітні споруди, які мали прямих аналогів ні з індійському, ні з елліністичному зодчестве.
По-третє, калінгійська архітектура лягла основою наступних архітектурних стилів Північної Індії - гуптського, дравідійського та інших. Багато її елементів, такі як храми-печери, ступінчасті піраміди, колонади, активно використовувалися і розвивалися індійськими архітекторами протягом наступних століть.
Таким чином, калінгійське архітектура відіграло роль моста, що поєднав минуле та майбутнє індійської архітектури, і вплинув на всю її подальшу історію. Воно відкрило шлях до нових форм та конструктивних прийомів, які активно розвивалися в архітектурі Індії аж до Середньовіччя та Нового часу.