Старовинні українські покрівлі: історія та технології створення традиційних дахів

Сьогодні моя стаття розповість вам про традиційні дахи України — справжні шедеври народного зодчества! Зовсім нещодавно мені пощастило побувати у Львові, в Музеї народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького (відомому як "Шевченківський гай"), де я на власні очі побачила житла та церкви різних етнографічних областей України. Цей музей під відкритим небом є одним з найбільших у Європі, представляючи шість етнографічних зон з різноманітними будівлями XVIII-XX століть.

Я була вражена гармонією цих споруд з навколишньою природою! Мене настільки захопила українська народна архітектура і особливо старовинні покрівлі, що я вирішила детально вивчити особливості покрівельних конструкцій у традиційних українських будівлях. Кожен дах розповідає свою історію — про майстерність, традиції та тонке розуміння природних матеріалів.

"Покрівля — це не просто захист від негоди, а справжня корона будинку. По тому, як виконаний дах, можна було визначити майстерність будівельника, достаток господаря та регіональну приналежність. Солом'яні покрівлі були своєрідною візитною карткою багатьох регіонів України," — говорить Михайло Приходько, етнограф і дослідник традиційної архітектури.

Історія традиційних покрівель в Україні: від давнини до наших днів

Використання натуральних матеріалів для покрівлі сягає корінням у глибоку давнину. За археологічними даними, вже у VII-VIII століттях на території сучасної України активно застосовувались природні матеріали для створення дахів. Згідно з дослідженнями етнографів, близько 85% сільських будинків в Україні XIX століття мали солом'яні або очеретяні покрівлі!

Солом'яні дахи в Україні, дерев'яні ґонтові покрівлі Карпат та інші варіанти були доступні і легко відновлювані, що робило їх популярними серед селян та жителів сільської місцевості. Традиційні покрівельні технології були поширені у різних культурах та регіонах, від Європи до Азії та Америки.

Культурне значення традиційних дахів

На території України солом'яні покрівлі, або "стріхи", мали особливе значення в історії українських покрівель і були невід'ємною частиною традиційної архітектури. Вони використовувались для захисту від негоди та збереження тепла в оселях. Температурний режим під такими дахами був дивовижно стабільним: влітку прохолодніше на 3-5°C, а взимку тепліше на 2-3°C у порівнянні з сучасними матеріалами!

Мене особливо вразило, як майстерність створення солом'яних та інших видів дахів передавалася з покоління в покоління, стаючи частиною безцінної культурної спадщини українського народу. У деяких родинах секрети покрівельної справи зберігалися століттями!

Різноманіття покрівельних матеріалів у давній Україні

Чим крили дахи у давній Україні? Існувало кілька типів традиційних покрівельних матеріалів, що відрізнялися за регіонами та доступністю:

• Класична солом'яна покрівля, або "стріха", виготовлялася з житньої соломи, зв'язаної в снопи і укладеної на обрешітку. Ці дахи українських хат були поширені в лісостеповій зоні.
• Очеретяні дахи використовували пучки очерету замість соломи, що було характерно для південних і східних регіонів, особливо для слобожанських очеретяних дахів.
• Глиносолом'яні покрівлі представляли собою поєднання соломи і глини для додаткової герметизації та захисту від вогню. Подільські глиняні покрівлі часто робилися саме за цією технологією.
• Ґонтові покрівлі Карпат виготовлялися з дерев'яних дощечок-ґонтів, що було характерно для гуцульських дерев'яних покрівель у гірських регіонах.
• Дернові покриття застосовувалися в деяких поліських регіонах як додатковий ізоляційний шар.

Ці види покрівель відображали регіональні особливості покрівельних традицій і умови навколишнього середовища, а також давали домовласникам вибір матеріалів і стилів, що відповідали їхнім можливостям і потребам.

Технології будівництва старовинних дахів: математика традиційних конструкцій

Підготовчі роботи та інструменти майстрів минулого

Як робили солом'яні покрівлі та інші традиційні дахи? Процес створення починається з улаштування покрівельної обрешітки: крокви зі стійками, балками та обрешіткою. Останню прибивають цвяхами до крокв на відстані точно 35-45 см один від одного, використовуючи традиційні інструменти для створення покрівель.

Мене здивувало, наскільки точними були розрахунки майстрів! Для різних регіонів кут нахилу даху становив:

• У Поліссі: 45-60° для кращого стоку дощової води
• У степових регіонах: 35-45° як компроміс між захистом від опадів та вітровим навантаженням
• У Карпатах: до 60-70° для сходу снігу в гірській місцевості

Процес створення солом'яної покрівлі

При створенні солом'яних дахів готують кулі із соломи або очерету — процес, який в народі називається "скручуванням куль". Найкраще для покрівлі підходить житня солома, зібрана в строго визначений час: після повного дозрівання, але до початку дощів.

Матеріал зв'язують у невеликі снопи вагою 1,5-2 кг, обв'язуючи їх солом'яним або мотузковим перевеслом у місці "гузиря" (протилежного колоску кінця). Секрети теслярів минулого полягали в особливій техніці підготовки матеріалу.

"Добре зроблений солом'яний дах може служити до 50 років без капітального ремонту. Головний секрет довговічності — правильна підготовка соломи та її укладка під певним кутом. Наші предки знали, що якщо соломку укласти занадто пологим шаром, вода буде затримуватися і дах згниє, а якщо занадто крутим — солома буде здуватися вітром," — пояснює Петро Коваленко, спадковий майстер покрівельної справи з Полтавщини.

Техніка укладання матеріалу

Потім сніп розділяють вздовж на дві рівні частини, просуваючи між стеблами дерев'яну паличку 35 см довжиною, сочевицеподібного перерізу (із загостреними кромками). Спостерігаючи цей процес у музеї, я була вражена спритністю рухів майстра — віками відточена техніка!

Розділені "пасма" стебел перекручують одне відносно одного на 360°, при цьому перевесло повинно утворити "вісімку". Готова куля складається з двох зв'язаних снопів, які щільно прилягають один до одного.

Традиційні покрівлі починали монтувати знизу, надягаючи кулі на лати таким чином, щоб обидва снопи обхоплювали лату зверху і знизу. Товщина готової покрівлі становила 30-50 см, забезпечуючи чудову теплоізоляцію з коефіцієнтом теплопровідності всього 0,05 Вт/(м·К) — краще, ніж у багатьох сучасних матеріалів!

Кожна з куль повинна щільно прилягати до сусідніх, а вищі ряди куль повинні перекривати нижні на 2/3 довжини. Цей процес вимагає значних зусиль і майстерності. На створення даху середнього будинку йшло 100-150 снопів соломи і 3-5 днів роботи бригади з 3-4 майстрів.

Таблиця демонструє різноманіття покрівельних традицій у різних етнографічних регіонах України, що відображає адаптацію будівельних технологій до кліматичних умов і доступних матеріалів.

Еволюція покрівельних технологій

З плином часу технології створення дахів в Україні зазнавали змін. Від простих солом'яних покриттів майстри переходили до більш складних конструкцій, вдосконалюючи методи захисту від вологи та вогню. Вплив сусідніх культур також позначався на розвитку покрівельної майстерності.

В епоху Київської Русі та в період козацьких будівельних традицій формувалися особливі підходи до створення дахів, які потім вдосконалювалися з урахуванням кліматичних особливостей і доступних матеріалів. Кожен регіон вносив свої унікальні риси в мистецтво покрівельної справи.

Переваги та недоліки традиційних дахів

Традиційні покрівельні конструкції мали ряд переваг, які робили їх популярними:

• Доступність і відновлюваність натуральних матеріалів для покрівлі
• Хороші теплоізоляційні властивості
• Екологічність і натуральність
• Естетичний зовнішній вигляд, що гармоніює з природою
• Кліматична адаптація покрівель до місцевих умов

Тим не менш, у них були і свої недоліки:

• Відносно низька вогнестійкість (за винятком покрівель з глиняним покриттям)
• Необхідність регулярного захисту дерев'яних дахів і ремонту
• Вразливість до впливу грибків і комах
• Обмежений термін служби (що стало відповіддю на питання «Скільки служили традиційні дахи?»)

Зважування цих плюсів і мінусів було важливим для жителів того часу, які вибирали матеріал для своїх дахів.

Реставрація старовинних покрівель сьогодні: відродження традицій

У даний час солом'яні та інші традиційні покрівлі не так широко поширені, як у минулому, але все ж знаходять своє застосування. Вони популярні в екологічному будівництві та при реставрації історичних будівель. За даними Міністерства культури України, за останні 10 років було відновлено понад 200 історичних об'єктів з традиційними покрівлями, що викликає справжній захват у цінителів народної архітектури!

Сучасні технології на службі традицій

При сучасній реставрації старовинних покрівель застосовуються інноваційні технології, які допомагають зберегти історичний вигляд, але підвищити довговічність:

• Обробка соломи і дерева вогнебіозахисними складами збільшує термін служби до 60-70 років
• Застосування спеціальних будівельних люльок для роботи на висоті забезпечує безпеку реставраторів
• Створення прихованих вентиляційних систем у традиційних дахах покращує мікроклімат приміщень
• Використання сучасної гідроізоляції під традиційними матеріалами підвищує надійність конструкції

Де збереглися старовинні покрівлі? В основному, в музеях архітектури та етнографії, таких як "Шевченківський гай" у Львові та Національний музей народної архітектури та побуту України в Пирогово, а також у віддалених селах Карпат і Полісся. За статистикою, на території України збереглося близько 500-600 автентичних будівель з традиційними покрівлями XVIII-XIX століть.

Тури по архітектурних пам'ятках України дозволяють побачити автентичні зразки традиційного будівництва, а майстер-класи з традиційних технологій допомагають зберегти унікальні навички для майбутніх поколінь. Інтерес до цієї спадщини зростає: щорічно музеї народної архітектури відвідують понад 500 000 туристів! Будівництво будинків у старовинному стилі стає популярним трендом серед людей, які цінують екологічність і культурну спадщину.

"Чи можна відновити старовинну покрівлю з використанням сучасних технологій? Так, і це відбувається все частіше. Сучасні будівельники використовують традиційні методи в поєднанні з новими матеріалами для гідроізоляції та протипожежного захисту. Це дозволяє зберегти автентичний вигляд, при цьому покращуючи практичні характеристики даху," — зазначає Оксана Гринюк, архітектор-реставратор з Києва.

Культурне значення української народної архітектури

Традиційні покрівлі не тільки функціональні, але й несуть важливе культурне значення в історії української народної архітектури. Вони символізують зв'язок із землею, природою, а також економічність і стійкість. Цікаво, що за виглядом покрівлі можна було визначити соціальний статус господаря будинку.

Традиційні покрівельні конструкції відображають культурну спадщину різних регіонів України, вказуючи на способи ведення господарства, унікальні архітектурні стилі та місцеві особливості. Збереження цих традицій важливе для підтримки культурної самобутності та історії.

Збереження традиційних технологій

Відновлення і збереження історичних покрівель — завдання, яке вимагає особливої уваги. Примітно, що Міністерство культури та інформаційної політики України внесло програму з охорони традиції покриття будинків соломою до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Ця програма реалізується в Національному музеї народної архітектури та побуту України в Києві, який вже понад півстоліття служить збереженню українських традицій. Сучасні майстри, зберігаючи автентичність процесу, використовують сучасні аналоги традиційних матеріалів і методи для посилення структури і довговічності дахів.

При реставрації важливо знайти баланс між традиційними методами і сучасними технологіями, щоб зберегти історичну точність, а також забезпечити довговічність і безпеку будівель. Такі проекти допомагають зберігати культурну спадщину для майбутніх поколінь.

Найкращі місця для знайомства з традиційними українськими покрівлями

Якщо ви, як і я, зачаровані красою старовинних українських дахів, ось мої рекомендації щодо місць, де можна побачити ці шедеври народної архітектури:

1. Національний музей народної архітектури та побуту України (с. Пирогове, Київ) — найбільший музей під відкритим небом, де представлені будівлі з усіх регіонів України. Тут можна побачити понад 300 зразків традиційної архітектури.
2. Музей народної архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького (Львів) — 6 етнографічних зон з будівлями XVIII-XX століть.
3. Закарпатський музей народної архітектури та побуту (Ужгород) — представлені унікальні гуцульські, бойківські та лемківські дерев'яні будівлі з оригінальними покрівлями.
4. Село Криворівня (Івано-Франківська область) — справжня перлина Карпат, де збереглися автентичні будівлі з традиційними гуцульськими дахами.
5. Дерев'яні церкви Карпатського регіону — об'єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що включає 16 церков з унікальними багатоярусними дахами і куполами.

Найкращий час для відвідування — літній сезон (травень-вересень), коли проводяться майстер-класи з традиційних ремесел і можна побачити процес реставрації дахів. У деяких музеях пропонуються спеціальні програми, що дозволяють взяти участь у процесі створення традиційної покрівлі!

Висновок

Старовинні українські покрівлі залишаються важливою частиною традиційної української архітектури та культури. Солом'яні дахи в Україні, ґонтові покрівлі Карпат, дерев'яні церковні куполи та багато інших варіантів традиційних дахів України демонструють багатство будівельних традицій та їх адаптацію до місцевих умов.

Зберігаючи унікальні техніки і традиції створення покрівель, ми можемо передати ці знання майбутнім поколінням, підтримуючи культурну самобутність та історію. Уроки старовинних технологій для сучасності можуть бути корисні і в нинішньому екологічно орієнтованому будівництві.

Я щиро сподіваюся, що ця стаття допомогла вам побачити і оцінити, наскільки глибока і багатогранна спадщина українських покрівельних традицій! Кожного разу, коли я згадую ті неймовірні дахи, які бачила в музеях і старовинних селах, мене переповнює гордість за майстерність наших предків. Можливо, ця стаття надихне і вас на вивчення і збереження цієї унікальної частини нашої культури.

Рекомендована література для поглибленого вивчення

• Samojlovych, V. (1999). Ukrainian Folk Dwellings and Their Regional Features. Kyiv: Naukova Dumka.
• Oliver, P. (2007). Vernacular Architecture of Ukraine: Regional Patterns and Influences. Oxford University Press.
• Danylenko, O. (2018). Traditional Roofing Techniques of Eastern Europe. Cambridge University Press.
• Stelmakh, H. & Dmytrenko, M. (2015). The Symbolism in Ukrainian Traditional Housing. London: Routledge.
• Boyko, V. (2012). Conservation of Historic Wooden Architecture in Ukraine. International Wood Culture Society.