Сьогодні моя стаття розповість вам про покрівлі. Так-так, не дивуйтеся. Зовсім недавно мені випало пощастило побувати у Львові, в музеї "Шевченківський гай", де я на власні очі бачила житла та церкви різних етнографічних областей України. Мене настільки захопила архітектура, краса цих будівель, що я вирішила детальніше вивчити кожну деталь у цих будівлях.
Історія солом'яних покрівель
Використання соломи для покриття дахів сягає корінням у давнину. Цей матеріал був доступний і легко відновлюваний, що робило його популярним серед селян та мешканців сільської місцевості. Солом'яні покрівлі були поширені у різних культурах та регіонах, від Європи до Азії та Америки.
На території України солом'яні покрівлі, або "стрихи", мали особливе значення та були невід'ємною частиною традиційної архітектури. Вони використовувалися для захисту від негоди та збереження тепла у житлах. Майстерність створення солом'яних покрівель передавалася з покоління в покоління, стаючи частиною культурної спадщини.
Види солом'яних покрівель
Існувало кілька типів солом'яних покрівель, що відрізнялися за матеріалами та технікою виконання, що використовуються:
- Класична солом'яна покрівля, або "стриха", виготовлялася з житньої соломи, пов'язаної в снопи і покладеної на лати.
- Камишова покрівля використовувала пучки очерету замість соломи, що було поширене в регіонах, де очерет був доступнішим матеріалом.
- Глиносолом'яна покрівля була поєднанням соломи та глини для додаткової герметизації та захисту від вогню.
Ці види солом'яних покрівель відображали місцеві традиції та умови довкілля, а також давали домовласникам вибір матеріалів та стилів, що відповідають їх можливостям та потребам.
Процес пристрою покрівлі
Процес створення солом'яної покрівлі починається з влаштування покрівельної решетування: крокви зі стійками, балками та решетуванням. Останню прибивають цвяхами до крокв на відстані приблизно 40 см один від одного.
Далі готують кулі із соломи або очерету, що називається "скручуванням куль". Найкраще для покрівлі підходить житня солома. Матеріал пов'язують у невеликі снопи, обв'язуючи їх солом'яною або мотузяною перевеслом у місці "гузиря" (протилежного колоску кінця). Потім сніп розділяють уздовж на дві рівні частини, просовуючи між стеблами дерев'яну паличку 35 см завдовжки, сочевицеподібного перерізу (із загостреними кромками). Розділені "пасма" стебел перекручують один щодо одного на 360°, при цьому перевесло повинно утворити "вісімку". Готова куля складається з двох зв'язаних снопів, які щільно прилягають одна до одної.
Старовинні покрівлі починали кроїти знизу, надягаючи кулі на лати таким чином, щоб обидва снопи охоплювали лату зверху та знизу. Кожна з куль повинна щільно прилягати до сусідніх, а вищі ряди куль повинні перекривати нижні. Цей процес потребує значних зусиль та майстерності.
Переваги та недоліки
Солом'яні покрівлі мали низку переваг, які робили їх популярними:
- Доступність та поновлюваність матеріалу
- Гарні теплоізоляційні властивості
- Екологічність та натуральність
- Естетичний зовнішній вигляд, що гармонує з природою
Проте вони мали свої недоліки:
- Відносно низька вогнестійкість (виключаючи глиносолом'яні покрівлі)
- Необхідність регулярного ремонту та заміни матеріалу
- Уразливість до дії грибків та комах
Зважування цих плюсів та мінусів було важливим для мешканців того часу, які обирали матеріал для своїх дахів.
Сучасне використання
В даний час солом'яні покрівлі не так широко поширені, як у минулому, але все ж таки знаходять своє застосування. Вони популярні в екологічному та етнічному будівництві, а також використовуються для відновлення історичних будівель та музейних комплексів, подібних до "Шевченківської гаї" у Львові.
Крім того, солом'яні покрівлі привертають увагу своєю унікальністю та натуральністю, стаючи частиною культурної та архітектурної спадщини, яку необхідно зберігати та передавати майбутнім поколінням.
Культурне значення
Солом'яні покрівлі не лише функціональні, а й мають важливе культурне значення, особливо для української традиційної архітектури. Вони символізують зв'язок із землею, природу, а також економічність та стійкість.
Традиційні покрівлі відображають культурну спадщину різних регіонів України, вказуючи на способи господарювання, унікальні архітектурні стилі та місцеві особливості. Збереження цих традицій є важливим для підтримки культурної самобутності та історії.
Техніки збереження
Відновлення та збереження історичних солом'яних покрівель — завдання, що потребує особливої уваги. Сучасні майстри, зберігаючи автентичність процесу, використовують сучасні матеріали та методи для посилення структури та довговічності дахів.
При реставрації важливо знайти баланс між традиційними методами та сучасними технологіями, щоб зберегти історичну точність, а також забезпечити довговічність та безпеку будівель. Такі проекти допомагають зберігати культурну спадщину для майбутніх поколінь.
Висновок
Солом'яні покрівлі залишаються важливою частиною української традиційної архітектури та культури. Зберігаючи унікальні техніки та традиції, ми можемо передати ці знання майбутнім поколінням, підтримуючи культурну самобутність та історію.